Онкомаркери – збірне поняття для біологічних компонетнів, які містяться в ракових клітинах чи інших клітинах організму або виробляються ними у відповідь на рак або певні доброякісні (неракові) стани. Онкомаркери визначаються у крові та можуть допомогти лікарю скласти більш точну картину хвороби пацієнта. Проте навколо цього методу діагностики досі вирує певна кількість міфів, тому далі ми розповімо, як «порозумітись» з цими аналізами.

Чи може онкомаркер сказати, чи є у пацієнта рак?

Коли є тільки результат онкомаркеру – ні, не може. Це – неспецифічний метод діагностики та наодинці не здатен достовірно підтвердити чи спростувати наявність раку в організмі. Підвищений рівень того чи іншого онкомаркеру може спостерігатись при запальних процесах, травмах, і навпаки – нормальний рівень онкомаркеру цілком можливий при гістологічно підтвердженому раку. Тим більше, один і той самий онкомаркер може підвищуватись при багатьох онкологічних захворюваннях. Тому недоцільно використовувати тестування на онкомаркери у якості скринінгу, тобто – не робити ніяких більше обстежень, крім них. Отримані дані обов’язково мають порівнюватись з КТ/МРТ, ендоскопічними методиками, УЗД, біопсією та клінічними проявами відповідно до скарг пацієнта.

Важливо – діагноз раку остаточно встановлюється лише за даними біопсії!

В яких випадках онкомаркер може бути корисним?

Коли пацієнт проходить первинне обстеження з приводу раку, онкомаркер формує одну з точок відліку, дані для порівняння після проведеного у подальшому лікування. Якщо воно було успішним – онкомаркер знижується. І навпаки, якщо хвороба розвивається далі, у динаміці можна побачити наростання онкомаркеру. Це означатиме, що слід пройти додаткові обстеження для виявлення причини цього підвищення та, можливо, внести корективи у тактику ведення пацієнта.

За допомогою онкомаркерів лікар може:

• оцінити прогноз
• виявити рак, який залишився після лікування (залишкове захворювання) або який повернувся після лікування
• оцінити, наскільки добре працює лікування
• стежити за тим, чи лікування перестало діяти.

Дані онкомаркерів найбільш цінні у динаміці.

Яким чином визначаються онкомаркери?

Ці речовини можна знайти в крові, сечі, калі, пухлинному зразку або інших тканинах або рідинах організму. Але найбільш зручним методом як для пацієнта, так і для лабораторії є аналіз крові.

Які онкомаркери можуть бути показовими при певному типі раку?

Далі наведено перелік найбільш показових онкомаркерів, які можна використовувати для відстеження динаміки різних видів раку.

Рак стравоходу: SCC, РЕА

Рак шлунку: СА 72-4, РЕА, СА 19-9

Рак підшлункової залози: СА 19-9

Рак товстої кишки: РЕА, СА 19-9 

Рак печінки: АФП, РЕА, СА 19-9

Рак жовчних протоків: СА 19-9, АФП, РЕА

Рак молочної залози: СА 15-3, РЕА

Рак легень: РЕА, СА 72-4, SCC

Рак яєчників: СА 125, АФП, ХГЧ, НЕ4, індекс ROMA, СА 72-4

Рак тіла матки: ХГЧ, SCC, РЕА, СА 125, НЕ4

Рак яєчок: АФП, ХГЧ, РЕА

Рак передміхурової залози: ПСА загальний та вільний, РЕА

Трофобластичні хвороби: ХГЧ

Пухлини голови та шиї: SCC, РЕА

С-клітинний рак: РЕА

Рак щитоподібної залози: кальцитонін, тиреоглобулін, РЕА

Скорочення: РЕА – раково-ембріональний антиген, АФП – альфафетопротеїн, ХГЧ – хоріонічний гонадотропін людини, ПСА – простат-специфічний антиген, SCC – антиген плоскоклітинної карциноми